Команда куреня здобула ІV місце в загальному заліку на "Спартакіаді-2008"

Вітаємо Оксану Криволінську (станиця Івано-Франківськ) з одруженням і бажаємо завжди лишатися окриленою ніжними почуттями. Многая літа молодій парі!

Вітаємо Ніну Григоришену (станиця Кам"янець-Подільський) із вступом до куреня. Хай небо завжди буде погідним, а думка-тільки ясною!

6-7 вересня 2008 відбулася чергова Рада українського Верху куреня. Вітаємо усіх із здобуттям нових ступенів та плідними розмовами при вечірній ватрі.

23-25 травня 2008 Івано-Франківська скеля куреня планує проведення Інтендантського вишколу (здається, першого в історії :-)

Під час ХІ КПЗ в Києві відбулася зустріч Буриверх

Після тривалої перерви до куреня повернулася Оля Юрчишин-одна з відновниць Буриверх в Україні. Вітаємо та радіємо!

ПрОеКт: сценарій вечора "З весною в серці"

ПрОеКт: вчимо Пластовий Закон

СВ по-Буриверши або чого натерпілася станиця Київ :-)

ПрОеКт: ватра, змаг, інструктажі, теренівка від Ані Бабич

Наші КАНДИДАТКИ

ПрОеКт: Книжечка учасника ВППП

ПрОеКт: Зразок таборового меню та перелік харчів на табір

ПрОеКт: Прикрась себе лілейкою!

ПрОеКт: гутірка "У чому краса людини?"

ПрОеКт: сценарій до свята Миколая







Наші пригоди

Як Буриверхи СВ святкували.
П’єса на три дії

Актори:
Іра Миронова – Велика і Комендант
Катя-Катя Яковчук-Бесараб – заступниця Великої Іри (з програми)
Наталя Власенко – відповідальна
Аня Жук-Скарбник
Дана Сацька – Провідник і Бунчужна
Ганнуська Бабич – Писар і Писар ))

Дія перша. П’ятниця
Почалося все задовго до цих цікавих вихідних (18-20 травня) – десь певно місяців зо два тому. Зібралися київські Буриверхи і давай гадати як їм бути: робити СВ чи не робити. Допомогло бажання  вчинити якнайкраще – вирішили таки, що робитимемо. Що з того вийшло – ми й самі дивувалися. Отже, почалося усе в п’ятницю, 18 травня на станції метро Видубичі. Приїжджаю я на платформу, а там пластунів і всіляких друзів просто сила-силенна. Ну все метро запроторили і стоять собі, розмовляють, сміються, весело всім. Коли це Наталя Власенко, яка відповідальна була за маршрутки, прийшла і каже, що приїхали вони і треба іти та й сідати. А нам що? Ми ж уже всі їхати хочемо. Пішли, в Богданчики посідали і... гей! - на Корчувате вирушили. Їхали довго, бо в дорозі нас затримав злий дорожній корок. Було багато регулювальників, але вони не могли ніяк зарадити – корок був дуже злий і великий. В решті-решт добралися ми до кінцевої. Там легенько в лаву вишикувалися (ще не всі знання пропали:) і пішли до місця свята по стрічечках, прив’язаних на деревах. Стрічечок було погано видно – вони ховалися і тікали, бо чули яка купа народу іде, але на щастя з нами була Дана Сацька – Провідник і Бунчужна. Вона нас вміло довела до СВ та до легкого шоку від краси місця, на яке ми потрапили. По звивистій доріжці ми вийшли на простору галявину що де-не-де була поросла дубами чудової і правильної форми (я ще подумала тоді: „Тут би козаки точно зупинилися, такі дуби красиві...”), які давали багато тіні і затишку.  Тоді Дана всім стала розповідати де їм під табори розташовувати. Всі уважно слухали і робили як їм було велено, бо то ж Дана казала. Вже скоро і тут і там були розставлені намети і починав горіти веселий вогник. Дехто вбирав однострої, щоб гідно прийти на відкриття. Аж тут ми з Даною дивимося і нам подих перехоплює – по дорозі крокує Велика Іра – Комендант. Ми так і вклякли. Вона сама дійшла до табору і дуже гнівалася, що стрічки ховалися від неї, а маршрут був указаний не дуже точно. „Нічого, нічого” – казали ми – „зате дивися, яка чудова місцина і погода гарна”. Вона усміхалася до нас і чемно розказувала останні новини. Близько восьмої години, коли сонце вже потрошку хилилося спати і курінні знамена замайоріли на щоглі, стали ми робити відкриття. Тут всі стали учасниками СВ і дізналися, що ми будемо жити в 1925 році, бо якраз тоді платснуи вигадали СВ і з того часу проводять його щорічно. Ще багато несподіванок чекало на учасників, але на разі вони були зголоднілі і потомлені, тож всі розійшлися їсти і провадити свої курінні вогники. Весело співали дівчатка, трохи далі гомоніли старші пластуни, від хлопців чулася гітара... О 23-00 сильний крик сколихнув довколишні землі – то Дана-Бунчужна запросила усіх лягати спати.
У ночі, коли нічого не віщувало біди, збунтувалася раптом Аня-Жук-Скарбник. Вона "згадала", що внески не зібрала і вирішила це зробити зараз. Тож мусили всі отримати алярм в ту пам’ятну ніч і поздавати гроші.

Дія друга. Субота

Ранком прокинулися усі так, ніби спати їм взагалі не потрібно – то вже горів в учасниках вогонь жаги до святовеснівських пригод. І скільки їх було за цей деньок! Найперше видиме усім небайдужим – завітали до нас журналісти. Було їх небагато, зате неабиякі- 5 канал та національне радіо. Ми всі так нервувалися, що аж деяку інформацію невірно висвітлили. Таке от буває.
Та важко вам навіть повідомити що ще в нас сталося з ранку!!! Ми усі перевели годинники на дві годинки назад! Тепер наше Свято Весни жило як пластуни і пластунки в далекому минулому – вставання о 5-00, нічна тиша – о 21-00. Таку хитрющу процедуру допомогла всім зробити Катя-Катя. Вона – заступниця Великої Іри.  
Ну а далі почалося: змаги, гутірки, спорт, орієнтування, нове, нове й нове. Курінні проводили свої ігри на згуртованість куреня. Це було їм всім в новинку, бо ще ніколи їх не просили готуватися так ретельно і завчасно. Пішло на користь. Змаг з братерськості і доброзичливості – інструкторів ловили. Ну це теж було дивненько, бо ніхто з команд наперед не знав хто є інструктором і треба було всіх спитати, всі точки познаходити, у всіх відміточку отримати... Інструктаж з ввічливості, то взагалі була чудасія: звідкілясь узялися красуні в сукнях і кришталевих черевичках та стали учасників манерам навчати. Хлопці дізналися як дівчину на побачення запросити, а дівчатка – як їм чемно відмовити ))) Змаги з табірництва та піонірки (від Лісових Чортів), а також орієнтування (від Вовкулаки Кості) сподобалися, здається, усім. Ще б! Цікаво та по- новому поставлені завдання, пригадування, вправляння, чесна боротьба і щире захоплення навіть в таку спеку, що навалилася на СВ невідомо звідки і стояла в нас досить довго. Спортові ігри від курінних довелося трошки перенести саме через оцю небажану гостю, але потім вони все ж відбулися і принесли задоволення тим курінним, які добре підготувалися. Бо в готових курінних завжди все добре. Вивчення пісень теж було непересічною подією, бо всі посідали під один з наших чудових дубів і слухали, навчалися та співали собі під гітару нашого Лікаря Сашка Лінчевського. Ще був у цей день Пластовий тріатлон та Смуга перешкод (від місцевого юнацтва). Назви змагів кажуть за себе. Не сказати, не пером описати, а вже тим більше клавіатурою.
Отаке-то творилося на нашому СВ. Всі були то знервовані, то спокійні, то певні, то невпевнені, то добрі, то злі, то хотіли, то не хотіли, але зрештою у вечері пішла велика злива і змила все погане і негативне. Учасники сиділи в наметах і досить незле там розважалися, замість загальнотабороврої ватри. На дворі блискало і гриміло, і величезні краплини стрімко падали і розбивалися об землю, і все раділо, зеленіло, кричало і вже не сумнівалося, а просто насолоджувалося і усвідомлювало, що життя таки чудова штука.

Дія третя і заключна. Неділя

Чи важко було розбудити тепер всіх о п’ятій? Ні, зовсім ні, бо всі були готові святкувати свято теплого Юрія Змієборця і далі, але ж неділя – додому час. Отож, зранку чудову службу Божу провів для пластунів отець Сергій (пл. сен. Скок, Дубова Кора) з Вишгорода. Заслухані стояли не лише учасники, але й уся природа, здавалося, завмерла і дарувала чудовий ранок усім, хто був здатний його отримати. Потім був сніданок і заключні змаги для юнацтва. В останній день це були Турнір святого Юрія – на честь патрона Пласту (веселий змаг від юначок) та Мега-гра Кіма (готували Ті, що Греблі рвуть). Цікаві та веселі підходи різних організаторів забезпечили учасникам хороші враження на недільний день. А ще ж важливість останньої дії безмежно розширюється тим, що на СВ приїхало маленьке новацтво. Діти бавилися із своїми виховниками, відпочивали на природі і відчували себе дорослішими поруч із вже бувалими юнаками та юначками. Після обіду відбувалося затаборування і закриття.
На закритті хвилюючий момент пов’язування новацької хустки та заприсяження, привітання від Катерини Ющенко та Голови КПС, подяки, посвідки, відзначки і урочисте зняття прапора.

Трошки сумно і разом з тим так легко. Вже все відбулося! Ми це зробили! Нам це сподобалося! Не зважаючи на невеличкі негаразди та невдачі ми такі за себе горді! Аж до чорно-срібно-зеленості... 

З повагою, писар СВ-2007, Ганнуська Бабич

Як Буриверха заміж виходила

Виходити заміж завжди радісно та життєствердно. Але якщо ти належиш до Буриверх, це перетворюється у справжню РОЗВАГУ. Бідні дружби, бідні гості, бідні молоді... :-)
Так вже сталося, що доля звела Буриверху К. з Вовкулакою. Тому К. днями і ночами вишивала весільний рушник з відзнаками обох куренів. Благо кольори відзнак дуже гармонійно вписалися в традиційний український узор. Одним словом, сподобалося всім, крім працівників РАГСу. Вони трохи здивувалися.


Але не забігаймо вперед. Дружки почали розважатися по-Буриверши ще задовго до початку самого дійства. Чи треба згадувати, що букетики для дружбів, прикраса для машини нареченої та зал були прикрашені в кольорах куреня срібним та зеленим (чорне лишили про всяк випадок)? Викупаючи наречену дружби мусили дуже мистецько відпрацювати зняття кожної з курінних хусток, яка ніби стримувавла передачу нареченої К. в безпосереднє підпорядкування молодого.
Саму процедуру весільної забави переказувати довго. Це треба було бачити... А ось наприкінці подруги подарували щойно одруженій парі калину, яку треба ще посадити і доглядати. А аж тоді сподіватися врожаю. Символічно, правда ж?
А ще передали на тимчасове утримання перехідне "знам'я" (не можу сказати, що це. Курінна таємниця!) з вигравіюваними датами одружень подруг з українського верху. Зараз їх вже дві. Хто наступна, подруги?

Як Буриверхи свій ювілей святкували...

Уявляєте, нашому куреню 60 років!!!
      Ми гордимось цим і, звичайно ж, український верх не міг пропустити такого ювілею і вирішив зібратись, погомоніти, поспівати, порадитись та просто відсвяткувати нашу поважну дату. Місцем зустрічі обрали мальовниче місто Рівне, у якому мешкає чудова Буриверха  М.С., яка дуже мило прийняла усіх нас. Незважаючи на те, що у цей час вона була ще й співорганізатором юнацького курінного вишколу, брак її уваги ми не відчували!
      Курінну зустріч запланували і провели  8 квітня. Цей день для Буриверх почався важкувато. Для всіх, хто добирався з інших міст, він почався з цікавих (і не дуже) пригод в потязі, а для М.С. з того, що ще з півночі ми видзвонювали її і радісно повідомляли, що приїхали у чудове місто Рівне на не менш  ?прекрасний? залізничний вокзал.
      Добравшись до пластової домівки, ми смачно поснідали, поділились враженнями від дороги і почали підготування до відкриття свята.
      До речі, на зустріч з?їхались майже усі Буриверхи, за винятком О.К., яка морально завжди була з нами, а ще була одна прихильниця славного куреня Буриверхи Оля Триняк з Івано-Франківська.
      Відкриття було цікавим не тільки нам, а й іншим мешканцям Рівного, які безпосередньо намагались брати у ньому участь.
Потім ми почали раду, на якій розглянули багато цікавих питань, поділились хорошими новинами та склали план праці на наступних півроку.
      Не менш цікавим і смачним виявився обід та завдання на спритність і винахідливість, яке запропонувала Д.С. Безпосереднє знайомство з самим містом нам влаштувала М.С., яка ще перевірила нашу творчість та філософське мислення.
Теренівка рівненським парком закінчилась питтям кави в кафе ?Галка?.
      На закінчення офіційної частини Д.С. підготувала інтелектуальний змаг, присвячений 60 річниці куреня.
Звичайно ж, все не обійшлось без ласощів, подарунків і привітань, яких було багато...
      А на кінець Буриверхи вирішили трохи потеревенити, поспівати та розповісти кілька життєвих історій.
      На жаль, наступним етапом нашої мандрівки стало повернення додому, знову важке, довге і з пригодами.
      Проте, незважаючи на все, свято відбулось в дуже дружній і цікавій атмосфері, ми ще більше здружились, дізнались, що найшвидше бурячок все-таки з?їдає верхова ? І.М., найкраще грає на гітарі К.Ч., малює О.К., на всіх вистачає уваги М.С., найбільш схожа на іноземку і приваблює сумнівну протилежну стать О.Ч,, найкращий будильник ? Н.К., любителька самотніх прогулянок А.Ж., хоче в наш курінь Оля Триняк, спец по інтелектуальних загадках Д.С. і страшенно не виспалась в дорозі Ю.Л. (тобто я).
Отак все і пройшло!
      Сподіваюсь, наступні наші зустрічі будуть не менш цікавими, а добирання менш кумедними.
      Дякую всім!

Кореспондент: Ю.Л.

Як Буриверхи в теренівку грали та загадки вигадували...

      Якщо пильно подивитися навколо, можна помітити, що всі предмети, явища та люди неодмінно пов΄язані між собою. Спробуйте здогадатися, про що йдеться нижче. А якщо матимете труднощі, завітайте до парку біля озера, що у Рівному. Саме там Буриверхи і розмірковували над філософським значенням звичних предметів...

? Предмет, який Буриверхи ніколи не кинуть в чужий город.
? Те, в чому можна побачити відображення власного світу
? Те, в чому можна побачити весь світ
? Те, що не дає забути про свято протягом всього року.
? Те, що нагадує нам про шкідливість паразитування.
? Дерево- джерело подолання весняного авітамінозу.
? 80% вмісту кожної Буриверхи
? Те, що Буриверхи знаходять ?крізь провалля? (з гімну Буриверх)
? Те, що погідне (з гасла куреня)
? Те, що над нами (з пісні українських Буриверх)
? Мала архітектурна споруда, на якій втомлена Буриверха може відпочити
? Його молодший брат завжди в наплічнику у кожної Буриверхи
? Кам΄яна коробка, в яку Буриверха ховається на зимовий, непривітний час
? Місце духовного збагачення Буриверх
? Поєднання землі, води і листя, яке сміливо подолали Буриверхи
? Ознака відродження життя, яка кожної весни з΄являється так, як відродилися Буриверхи

Ну як? Якщо маєте проблеми з придбанням квитка до Рівного (щоб там відшукати всі відповіді), спробуйте скласти їх з цих літер:

накьім- лакажю-оезро-акляни-олаем-еребаз-

ваод-кетисж-оенб-цносе-клава-хілрта-

убикдон-белотабікі-олбоот-ратав

Кодувальник К.Ч.

>>>   


Всіх прав дотримано. ©Пласт НСОУ, курінь УСП - УПС "Буриверхи" в Україні.